Матеріальна відповідальність на роботі: коли працівник повинен виплатити компенсацію

Українське законодавство захищає роботодавців у випадку неправомірних дій працівників. Якщо бізнесу заподіяли шкоду, то винного в порушенні трудових обов’язків притягнуть до відповідальності. Іншими словами, людину змусять виплатити компенсацію за шкоду, заподіяну підприємству.

Це передбачено статтею 130 Кодексу законів про працю.

Підстави для матеріальної відповідальності

Покарання не залежить від притягнення до інших видів відповідальності, зокрема дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної, та від застосування заходів фінансового впливу, наприклад, позбавлення премії. Підставами для стягнення відшкодування з працівника є:

• порушення покладених на нього трудових обов'язків;
• нанесення підприємству прямої шкоди;
• вина у діях або бездіяльності іншого співробітника;
• прямий причинний зв'язок між протиправною дією іншого працівника та завданою ним шкодою.

Залежно від обставин роботодавець може вимагати добровільної компенсації за вчинені збитки, стягнення коштів за розпорядженням керівника чи відшкодування на підставі судового рішення. У першому випадку працівник добровільно покриває вартість пошкодженого майна (повністю або частково), у другому – підприємець відраховує кошти з заробітної плати винуватця.

Звернутися в суд для вирішення спірного питання необхідно протягом року з дня виявлення заподіяної шкоди. Подавши позов, роботодавець повинен довести вину працівника, аби виплату компенсації затвердили.

Як визначають розмір відшкодування

Використовують різні підходи до розрахунку суми компенсації. Перший спосіб – за фактичними втратами (беруть до уваги дані бухгалтерського обліку, вартість матеріальних цінностей тощо). Другий підхід – за встановленими в конкретній місцевості цінами (застосовують при розкраданні, недостачі, умисному знищенні майна).

Третій варіант розрахунку – за цінами на день продажу (реалізації) товарів. Такий спосіб підходить у разі розкрадання продукції на підприємствах громадського харчування і в комісійній торгівлі. В окремих випадках суд може встановити інший порядок визначення розміру матеріальної шкоди.

Що стосується виду відповідальності – повна чи обмежена – то співробітник зобов’язаний покрити всю дійсну шкоду за таких обставин:

• найманий працівник і роботодавець уклали письмовий договір про взяття повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна;
• цінності передали працівнику під звіт за разовою довіреністю;
• шкоду заподіяли способами, які переслідуються в кримінальному порядку;
• неправомірні дії вчинив співробітник у нетверезому стані;
• матеріальна шкода настала внаслідок умисного заподіяння;
• працівник несе повну матеріальну відповідальність при виконанні трудових обов’язків відповідно до законодавства.

До обмеженої відповідальності притягують у випадку ненавмисного пошкодження матеріалів і товарів. Винуватець повинен компенсувати розмір заподіяної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Так само розраховують ступінь провини, якщо підприємство постраждало через неправильну постановку обліку і зберігання цінностей, невжиття заходів до запобігання простоям, зайві грошові виплати працівникам тощо.

Раніше сайт Новини Pro писав, чи можна поєднати офіційну роботу з веденням ФОП. Також ми повідомляли, що покарання не уникнути і розповідали, що загрожує роботодавцям за "зарплати в конвертах".